Зовнішня будова зуба.
Розташовані в щелепних тканинах, зовнішня будова розділяє зуб на три складові:
- Коронка – верхня частина, що виступає над яснами.
- Шийка – найвужча частина, з’єднує коронку з коренем. Одна її частина закрита яснами, інша – кістковою тканиною альвеоли.
Корінь зуба – повністю прихований у кістці й утримується сполучною зв’язкою, періодонтом.
Зуби являють собою тверді, кісткоподібні тканини, закріплені в заглибленнях щелепи людини. Загалом у людини за життя зуби змінюються один раз.
Внутрішня будова зуба або Гістологічна будова
Ця будова показує тверді тканини зуба (емаль, дентин і цемент) і м’які (пульпа, альвеола і періодонт).
- Зубна емаль – це найтвердіша тканина людського організму, що покриває коронковий дентин і захищає зуби від руйнування. Її максимальна товщина в ділянці жувальних горбів досягає 3,5 мм. При цьому сама емаль не може відновлюватися і вона не чутлива.
- Дентин – це будівельний матеріал зуба, його каркас і основа. Дентин менш міцний, але пружний. Він оточує пульпу і захищає її. Відтінок дентину просвічує через прозорий шар емалі та визначає колір зубів. Дентин – чутлива тканина, чутлива до хімічного і термального впливу.
- Пульпа – це сполучна тканина, яка відповідає за чутливість і живлення зуба. Має безліч нервових закінчень, тому при пульпіті людина відчуває гострий біль.
- Цемент – це кісткова тканина, що покриває корінь зуба аж до його шийки. Необхідний для фіксації зуба в альвеолярній лунці.
- Альвеола – це заглиблення в кістці щелепи, що утримує коріння зуба. Альвеоли пронизують судини і нервові закінчення.
- Періодонт -це зв’язковий апарат, що забезпечує приєднання коренів зуба до стінок альвеоли.
Зуби та їх Різновиди зубів нижньої та верхньої щелепи.
У сучасної дорослої людини в нормі налічується 28-32 зуба, з урахуванням “вісімок”.
Людський зуб влаштований складніше, ніж здається на перший погляд. Він відповідає за кілька важливих функцій – жування, формування голосу і будову контуру обличчя.
Стародавні люди мали по 36 зубів із висунутими іклами та максимально розвинені жувальні м’язи. З появою знаряддя і освоєння вогню, будова щелепи стала іншою.
М’яка, термічно оброблена їжа не вимагала такої ж сили для пережовування. Щелепа і зуби ставали меншими і набували сучасного вигляду: ікла встали в лінію прикусу, щелепна дуга звузилася і зникли міжзубні проміжки.
Як і раніше, кожен зуб виконує свої функції в обробці їжі і належить до відповідної групи. Всього їх чотири:
- Різці. Передні зуби, які видно під час усмішки і першими з’являються в дитинстві. У сучасної людини їх 8, по дві пари на кожній щелепі. Вони потрібні для відкушування їжі, мають гострий і тонкий край. Корінь у різців завжди один, але кількість каналів буває різною. У різців нижньої щелепи в майже половині випадках їх може бути два.
- Ікла. Наступні за різцями зуби – ікла. Це міцні, зі збільшеним шаром дентину зуби, практично не схильні до карієсу. У стародавніх людей вони більше брали участь у захопленні й утриманні їжі, оскільки випирали із зубного ряду. Зараз ікла служать для дроблення твердих продуктів. Вони останні однокореневі зуби, у нижній щелепі можуть мати два канали. Ікла замикають фронтальну групу зубів.
- Премоляри. У жувальний сегмент входять дві групи. Спочатку йдуть премоляри, малі корінні зуби, які перетирають уже м’які та невеликі шматочки їжі. На жувальних зубах є фісури – заглиблення у вигляді борозенок, які беруть участь у якісному перетиранні продуктів із різною жорсткістю. Горбиста поверхня зубів цих груп забезпечує рівномірний розподіл навантаження та оклюзію. Частіше мають по два корені та два канали.
- Моляри. Остання та найчисленніша група жувальних зубів – моляри. Вони потрібні для подрібнення грубої їжі. Моляри часто стають проблемними зубами і потребують лікування через велике навантаження та погану гігієну. “Зуби “мудрості” в багатьох випадках видаляють, хоча для наших предків вони відігравали важливу роль у пережовуванні їжі. Великі корінні зуби відрізняються своєю анатомією. У “вісімок” зазвичай 2-3 кореневих канали, часто викривлених. Решта молярів мають до 4х коренів і каналів відповідно.
Нумерація кореневих зубів.
Системи нумерації кореневих зубів в стоматології є важливим інструментом для ідентифікації та орієнтації в роботі з зубами пацієнтів. Одна з найбільш поширених систем – система Федеральної асоціації стоматологічних експертів (FDI), також відома як система інтернаціональної нумерації.
У цій системі кожен зуб позначається двоцифровим номером, де перша цифра вказує на квадрант (1-верхній правий, 2-верхній лівий, 3-нижній лівий, 4-нижній правий), а друга цифра – на сам зуб.
Ще однією поширеною системою є система Американської асоціації стоматологів (ADA), де використовують букви для позначення квадрантів (A-верхній правий, В-верхній лівий, С-нижній лівий, D-нижній правий), а числа вказують на конкретний зуб. Ці системи нумерації спрощують взаєморозуміння між стоматологами та полегшують класифікацію зубів для подальшого лікування.
