Гінгівіт – це запальний процес у тканинах ясен, який зачіпає поверхневі тканини, водночас зв’язка, що утримує зуб у щелепі, не ушкоджується і зуби не розхитуються.
Але це зовсім не означає, що хвороба ця безпечна: якщо гінгівіт не лікувати, з часом він розвинеться в пародонтит. Тоді зупинити поширення запалення і зберегти зуби буде складніше. Запущений гінгівіт також може спровокувати пародонтоз – дистрофічні зміни в тканинах ясен.
Гінгівіт нерідко виникає у підлітків і вагітних жінок. У цієї категорії пацієнтів хвороба протікає складніше і частіше викликає ускладнення. Це пов’язано з гормональними перебудовами організму.
Види гінгівіту
Існує кілька варіантів класифікації. Але за місцем розташування виділяють генералізований (загальний, коли вражені всі ясна або більша їхня частина) і локальний (запалюється невелика ділянка ясен біля одного або декількох зубів) гінгівіт.
Розрізняють також гострий гінгівіт (первинне захворювання, проходить із яскраво вираженими симптомами, самопочуття пацієнта різко погіршується). Якщо людина не звернулася до стоматолога і не вилікувала хворобу, або не довела лікування до кінця, гінгівіт переходить у хронічну форму.
У цьому разі симптоми проявляються менш виражено, пацієнта може тривалий час нічого не турбувати – хіба що запах з рота і невелика кровоточивість під час інтенсивного чищення зубів. Періодично хронічний гінгівіт загострюється – у цей період клінічна картина схожа на гострий перебіг хвороби.
Залежно від ступеня тяжкості розрізняють:
- Легкий ступінь, коли запалення охоплює тільки ясенні сосочки;
- Середній – при ньому запалюється практично вся вільна частина ясен;
- Важкий, під час якого захворювання охоплює і вільну, і альвеолярну частину. Ризик ускладнень у цьому випадку в рази вищий, а лікування триватиме довше.
Існує кілька видів самого захворювання:
Катаральний гінгівіт
Катаральний гінгівіт – найпоширеніша і найпростіша гостра форма, за якої захворювання зачіпає тільки м’які тканини і не доходить до ясен. Ясна припухають, кровоточать. Зрідка додається болючість. Ця форма легко піддається місцевому лікуванню.
Простий маргінальний гінгівіт
Простий маргінальний гінгівіт – запалення поверхневих тканин ясен, часто спричинене недотриманням особистої гігієни. Виникає переважно у дітей.
Виразковий гінгівіт
Виразковий гінгівіт характеризується виразкою ясенних сосочків, унаслідок чого болісні відчуття з’являються одразу, у пацієнта може підвищуватися температура до 37,5 градусів, погіршується самопочуття. Біль посилюється під час пережовування їжі, особливо твердої, виникає під час чищення зубів.
Спостерігається кровоточивість, набряклість ясен, неприємний запах із рота, який вказує на активне розмноження бактерій. Якщо хворий не отримає кваліфікованого лікування, захворювання може розвинутися у виразково-некротичний стоматит Венсана, за якого утворюються відмерлі ділянки тканини.
Гострий некротизуючий виразковий гінгівіт Венсана
Гострий некротизуючий виразковий гінгівіт Венсана викликається низкою анаеробних бактерій (фузобактерії, трепонема, спірохета, борелія), що спричиняє некроз (відмирання) ясенних сосочків. Виникає за недостатньої гігієни, але найчастіше – за наявності інших захворювань, що спричиняють ослаблення імунітету (часті ангіни, грип, а також як супутнє захворювання за туберкульозу та СНІДу).
Гіпертрофічний гінгівіт
Гіпертрофічний гінгівіт супроводжується розростанням тканини на тлі запального процесу. У цьому разі консервативне лікування не допомагає, пацієнту потрібна хірургічна операція з видалення частини ясен.
Розрізняють дві його форми: набрякову і фіброзну. Набрякла форма гіпертрофічного гінгівіту супроводжується збільшенням об’єму тканини завдяки набряку, ясенні сосочки залишаються пухкими, операція в більшості випадків не потрібна. Гіпертрофічний гінгівіт у фіброзній формі пов’язаний саме з розростанням і ущільненням ясенної тканини.
Атрофічний гінгівіт
Атрофічний гінгівіт – на відміну від гіпертрофічного, характеризується зменшенням обсягу ясен. Найчастіше це пов’язано з порушенням живлення і кровопостачання тканин, сильним гіповітамінозом.
Гіперпластичний гінгівіт супроводжується розростанням ясенних сосочків, збільшенням об’єму та посинінням ясен. Він зазвичай виникає на тлі ендокринних порушень і в період гормональної перебудови організму.
Десквамативний гінгівіт
Десквамативний гінгівіт – характеризується інтенсивним злущуванням ясенного епітелію і вираженим почервонінням ясен.
Причини виникнення гінгівіту
У ротовій порожнині постійно присутня величезна кількість бактерій, зокрема хвороботворних. При зниженні імунітету (загального або місцевого) патогенна флора починає активно розмножуватися. Зазвичай це пов’язано з недотриманням гігієни, відкладенням зубного нальоту.
Неправильний прикус і викривлення зубного ряду – причини, через які частинки їжі надовго залишаються в роті та слугують харчуванням для патогенних бактерій. Саме вони й спричиняють розвиток хвороби. У рідкісних випадках гінгівіт має вірусну або грибкову природу.
Імовірність розвитку хвороби посилюється на тлі ослабленого імунітету, хронічного вогнища інфекції, гормональних або ендокринних порушень, неправильного стоматологічного лікування, поганого харчування, браку вітамінів і мікроелементів.
Гінгівіт виникає через низку причин, їх заведено ділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.
Внутрішні причини Гінгівіту:
- Недотримання гігієни. На зубах накопичується бактеріальний наліт, який утворює щільну плівку. Якщо його не прибирати, за 2-3 дні він кристалізується і перетворюється на зубний камінь. Це постійне джерело інфекції в ротовій порожнині. Крім того, камінь травмує ясна, внаслідок потрапляння бактерій у ранку розвивається інфекція.
- Брак вітамінів призводить до зниження імунітету, недостатнього живлення тканин ясен.
- Ріст зубів – природний процес, під час якого цілісність ясен порушується. Якщо в цей час приєднується інфекція, розвивається запалення і виникає гінгівіт.
- Неправильний прикус, за якого зуб або кілька зубів постійно травмують ясна.
- Захворювання шлунково-кишкового тракту, які призводять до недоотримання вітамінів і мікроелементів, підвищення кислотності слини.
Зовнішні причини гінгівіту:
- Інфекція, що потрапила ззовні. Часто розвивається на тлі ГРВІ та інших респіраторних захворювань, під час поїдання погано вимитих овочів і фруктів.
- Механічні ушкодження будь-якого характеру, зокрема під час інфікування ранки, отриманої під час неакуратного стоматологічного лікування, зняття зубного каменю.
- Під час впливу опромінення або на тлі приймання деяких препаратів.
- Куріння.
- Наявність множинних вогнищ карієсу.
- Найчастіше гінгівіт виникає в дітей: імунна система в них ще формується, тому не завжди може вчасно розпізнати інфекцію і впоратися з нею. Діти часто тягнуть до рота брудні руки та предмети, які призводять до пошкодження та інфікування тканин.
Симптоми гінгівіту
Далеко не завжди хвороба заявляє про себе яскравими симптомами, тому важливо вчасно приходити на профілактичні огляди до стоматолога: під час огляду він помітить прояви хвороби, призначить додаткове обстеження і лікування.
Кровоточивість ясен – один з основних симптомів. Утім, він характерний і для інших стоматологічних захворювань, як і неприємний запах із рота (галітоз), що може вказувати на проблеми із зубами, яснами або шлунково-кишковим трактом.
Симптоми, за яких потрібно звернутися до стоматолога:
- Набрякання і припухлість ясен;
- Кровоточивість не тільки під час чищення зубів;
- Хворобливість ясен;
- Наявність ранок та інших утворень у ротовій порожнині, навіть якщо вони безболісні;
- Зміна кольору слизової оболонки (ясна червоні або синюваті);
- Відхід ясен від зуба, утворення ясенної кишені.
Якщо на тлі цього виникає слабкість, підвищується температура – йдеться про гостре запалення, і візит до лікаря краще не відкладати.
За катарального гінгівіту ясна залишаються пухкими. Виразково-некротичний – проявляється утворенням ранок і гнійників, характерним гнильним запахом. Ці ознаки легко виявити під час звичайного огляду ротової порожнини. Додаткові скарги пацієнта на підвищену чутливість зубів, а також наявність зубного нальоту і каменю також свідчать на користь цього діагнозу.
Методи діагностики гінгівіту
Зазвичай діагноз “гінгівіт” стоматолог може встановити після звичайного огляду. Але іноді цього недостатньо для отримання повної картини захворювання та виключення інших стоматологічних діагнозів.
Методи діагностики гінгівіту:
- Мікробіологічне дослідження слини допоможе визначити кількість і склад бактерій, які викликали запалення.
- Рентген зубів – щоб визначити наявність або відсутність ушкоджень альвеолярних зв’язок і виключити інші захворювання (пародонтит, пародонтоз).
- Загальний аналіз крові допоможе виявити ступінь запалення, загальний стан організму.
- Якщо є сильне розростання тканин і потрібне серйозне хірургічне втручання, лікар може порекомендувати дослідження капілярів.
- Діагностикою та лікуванням гінгівіту займається стоматолог-терапевт, але іноді потрібна консультація пародонтолога і стоматолога-хірурга. Якщо є супутні захворювання (ендокринні, гормональні, захворювання шлунково-кишкового тракту і ЛОР-органів, порушення імунітету) бажано проконсультуватися з профільними фахівцями.
Методи лікування гінгівіту
Для лікування неускладненого гінгівіту зазвичай достатньо місцевого лікування, у важких випадках може знадобитися приймання антибіотиків і хірургічне втручання. Додатково лікар може порекомендувати дієту – щоб знизити навантаження на запалені ясна, а також підтримати імунну систему.
Очищення зубів від каменю і нальоту, лікування вогнищ карієсу – перші етапи терапії. Їх мета – усунути основну причину, джерело інфекції. Якщо не прибрати наліт, лікування буде малоефективним, а через деякий час захворювання повториться.
Далі лікар призначає протимікробне і відновлювальне лікування. Залежно від стадії хвороби воно може зайняти 10-20 днів.
Мета місцевого лікування – швидко зняти симптоми, знеболити і прибрати запалення. Для цього використовують розчини для полоскання, відвари трав, мазі та гелі.
Важливо щонайменше годину після полоскання не їсти і не пити. Також забороняється заковтувати засоби для полоскання – потрапляючи в шлунок, вони можуть спричинити запалення слизової оболонки і навіть сильне отруєння.
Розчини на основі спирту потрібно застосовувати обережно: вони можуть обпекти або пересушити слизову, що призведе до ще більшого запалення.
Мазі та гелі втирають у ясна і залишають на деякий час. Вони забезпечують стійкий дезінфікувальний і протизапальний ефект, стимулюють процеси загоєння.
Ефект від лікування посилюється, якщо використовувати протизапальні зубні пасти. А ось відбілювальні засоби з абразивами потрібно виключити: вони можуть пошкодити і без того запалені ясна.
Профілактика гінгівіту
Щоб уникнути захворювання, важливо насамперед дотримуватися гігієнічних правил: двічі на день чистити зуби, щоб прибрати бактеріальний наліт, обирати правильну зубну щітку, обполіскувати ротову порожнину після приймання їжі, відвідувати кабінет лікаря-стоматолога з метою профілактики. Також необхідно:
Правильно харчуватися – включати в раціон більше вітамінної їжі, клітковини, обмежувати солодке і швидкі вуглеводи;
Вчасно лікувати інфекційно-запальні захворювання порожнини рота і карієс;
Періодично виконувати професійну чистку зубів і зняття зубного каменю;
Зміцнювати імунітет.
За перших ознак розвитку запального процесу потрібно звернутися до лікаря, щоб не допустити поширення запалення вглиб тканин ясен і розвиток ускладнень.
Гінгівіт у дітей
Найчастіше він спостерігається у дітей у кілька місяців від народження до 13-річного віку, що пояснюється особливостями дитячого організму і поганою гігієною ротової порожнини.
Згідно зі статистикою, у дитини від 2 до 4 років запалення ясен спостерігається у 2% випадків, а до 13 років частка цього захворювання у дітей доходить вже до 80%. Вчасно вилікуваний гінгівіт не переходить у хронічну форму, але за відсутності лікування він може стати причиною розвитку пародонтиту.
Більш детально можна ознайомитися в нашій статті Гінгівіт у дітей.
